47 на гачку. Хто потрапив у “тривожний список” СБУ

Події

Список ріс на очах. Одразу після “вбивства” Бабченка російський опозіціонер Ілля Пономарьов, який втік від путінського режиму до Києва, написав про відомі йому “три замовлення на російських опозиціонерів з числа емігрантів”. Яких, однак, в кінцевому списку так і не виявилось.

Наступного дня, у четвер, генпрокурор оголосив про список з 30 журналістів та діячів, яким загрожує небезпека – майже так само, як і Аркадію Бабченку.

Ще через день, в п’ятницю, після зустрічі силовиків з іноземними послами, Луценко вийшов до преси та повідомив, що у слідства є список 47 “щасливчиків”: “Переважно, це – відомі українські та екс-російські журналісти”.

При чому, за даними журналістів, які спілкувалися з іноземними послами, Луценко жодним словом не обмовився у своїй доповіді про те, що такій кількості журналістів, блогерів, письменників та діячів загрожує небезпека.

“Сьогодні вони повідомлені про небезпеку і організовується їхній захист,” – тим не менш того ж дня написала у своєму ФБ прес-секретар Генпрокурора Лариса Сарган.

Вже в понеділок в Брюсселі Луценко заявив, що список із 47 осіб свідчить про дві мети Кремля – помститись за критику громадянам Росії, які зараз працюють в Україні та посіяти хаос в Україні шляхом вбивства українських журналістів та блогерів.

17 осіб з цього списку точно були присутні на зустрічі в п’ятницю, де про загрозу їхньому життю розповіли голова СБУ Василь Грицак та Генпрокурор Юрій Луценко. Це відразу підтвердили щонайменше 3 учасники зустрічі.

Більшість з них бачили сам список “здалека”.

На сьогодні окремо один від одного своє місце в переліку не прямо підтвердили Юрій Винничук, Олеся Яхно, Альона Яхно та Айдер Муждабаєв. “Українська правда” достеменно знає прізвища ще 16 журналістів, які підтверджують своє перебування в списку. При цьому говорити про це вони не можуть, як і показувати сам список. У  всіх у СБУ взяли підписку про нерозголошення.

Проте, не можна сказати, що безпека людей із списку дійсно хвилювала СБУ. Редактор-засновник “Української правди” Олена Притула в п’ятницю не взяла телефон, коли її хотіли запросити на зустріч з Грицаком та Луценком. Минула субота, неділя. Тільки в понеділок ввечері було призначено час зустрічі наступного дня.

Деякі з фігурантів списку дізналися про загрозу своєму життю лише у вівторок.

Тобто, якби план вбивства існував, у кілера було достатньо часу, аби втілити мету замовника. Адже тяжко повірити, що для вбивства 47 (!!) осіб плюс Бабченко, якщо вірити у “російську версію замовника”, найняли одного кілера-ієродиякона.

У списку майже немає жорстких критиків влади і Порошенка особисто. Багато людей, не відомих широкому загалу, а фото декого навіть тяжко знайти в інтернеті. Звідти питання – навіщо їх було вбивати?

Як би це могло допомогти Кремлю? Хто складав ці списки? Чому серед прізвищ немає громадян Росії, які критикують путінський режим, і перебрались до Києва, наприклад, той же Ілля Пономарьов, а також Марія Гайдар, Володимир Федорін, які навіть взяли українське громадянство?

Або для чого Кремлю вбивати одразу п’ятьох українських письменників?

Окрема історія – журналісти. Серед перелічених прізвищ кидається в очі відсутність журналістів-розслідувачів, до персон яких завжди прикута особлива увага в будь-якій країні.

Зрештою, чому в списку не засвітився жоден з українських політиків, які через одного називають себе ледь не “ворогами Росії номер один”.

Журналісти

 

Клікніть на зображення, щоб відкрити у великому форматі

Сергій Рахманін – перший заступник головного редактора видання “Дзеркало тижня”.

Юлія Мостова – головний редактор видання “Дзеркало тижня”. Дружина лідера партії “Громадянська позиція” Анатолія Гриценка.

Віталій Портников – український публіцист і журналіст. Автор аналітичних статей в українських і російських виданнях на політичну і історичну тематику. Народився в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року

Леонід Швець – працював пишучим редактором у тижневику “Подія” (Харків), “Газета по-киевски”, “Газета 24”, журналі “Фокус”. Зараз називає себе “незалежним журналістом”, пише для різних онлайн-видань.

Ксенія Василенко (Соня Кошкіна) – журналіст, головний редактор інтернет-видання “Лівий берег”. Підтвердила виклик в СБУ “Громадському”.

Олег Константінов –  журналіст, головний редактор одеського сайту “Думская”, який пов’язують з депутатом БПП Олексієм Гончаренком.

Осман Пашаєв –  журналіст, продюсер телеканала “UA:Крим”. До цього Пашаєв працював на телеканалі АТР, висвітлює проблеми кримськоготатарського народу.

Отар Довженко – український журналіст та письменник, медіаексперт.

Мар’яна П’єцух – журналістка, авторка численних статей на УП та інших ресурсах на тему Донбасу.

Ольга Худецька –  журналіст, видання Texty.org.ua, пише про справи Майдану та проблеми в правоохоронній системі. Раніше Худецька була учасницею атестаційної комісії МВС.

Володимир Притула –  кримський журналіст, керівник проекту “Радіо Свобода” “Крым Реалии”. Проект професійно висвітлює тему окупації півострова.

Олександр Михельсон – журналіст, публіцист. Виступає в якості експерта на телеканалах країни.

Олексій Братущак – журналіст, автор УП. Відомий своїми статтями про Донбас та корупцію в оборонній сфері.

Олена Притула – редактор-засновник “Української правди”.

Павло Казарін – журналіст і блогер, відомий своєю антикремлівською позицією. Автор УП.

Айдер Муждабаєв – російський журналіст кримськотатарського походження, медіаменеджер, заступник директора кримськотатарського телеканалу ATR. До 2016 року працював у Москві. Блогер УП.

Матвій Ганапольський – відомий російський журналіст, працював в Росії на радіостанції “Ехо Москви”, в Україні працював на радіо “Ера”, “Радіо Вєсті” та телеканалі NewsOne. Зараз ведучий каналу “Прямий”, що пов’язують з оточенням Петра Порошенка.

Євгеній Кисєльов – відомий російський журналіст, працював в Росії, потім переїхав в Київ, був ведучим програм на Інтері, зараз – на пропрезидентському Прямому каналі.

Іван Яковина – російський журналіст і блогер, працював на “Ленте.ру”. Живе і працює в Україні. Спеціалізується на міжнародній тематиці, у тому числі внутрішньоросійській політиці.

Катерина Сергацкова – російська та українська журналістка. Працювала у російських виданнях “Московский комсомолец” та “Аргументы и факты”. У 2012 році переїздить у Київ, працює на “Українській правді” та Громадському. Зараз – засновниця проекту сайту “Заборона”.

Роман Скрипін – журналіст, телеведучий, керівник проекту Skrypin.ua.

Сергій Грішин – заступник головного редактора РБК-Україна, раніше тісно співпрацював із Романом Скрипіним.

Роман Чайка – журналіст, телеведучий на 5 каналі, музикант.

Тетяна Даниленко – журналістка, ведуча на телеканалі ZIK та на радіо НВ. Підтвердила виклик в СБУ.

Богдан Буткевич – журналіст, ведучий на телебаченні та радіо, музикант.

Денис Казанський – блогер, журналіст, головний редактор сайту “Четверта влада”. Виходець з Донбасу, який різко висміює дії окупаційної влади в “Л/ДНР”.

Данило Яневський – український історик, редактор, теле- і радіоведучий. критично ставиться до історії України і вважає, що її “роблять у Москві, її роблять у інших географічних центрах”. З 2016 року бере активну участь у ефірах проекту Романа Скрипіна.

Юрій Макаров – український журналіст, телеведучий, документаліст, письменник. До 2008 головний редактор, зараз оглядач часопису “Український тиждень”, від 2017 р. член Правління Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Євген Лешан – український журналіст, був депутатом ВР у 1998-2002 рр. Народився у Сімферополі. Працював кореспонтентом сайту “Обозреватель” і редактором сайту Чорноморської телерадіокомпанії.

Письменники

 

Клікніть на зображення, щоб відкрити у великому форматі

Лариса Ніцой –  українська дитяча письменниця, грамар-активістка, відома своєю нетерпимістю до використання російської мови в Україні. Навіть візит в СБУ Ніцой перервала, бо офіцер розмовляв з нею не державною мовою.

Ян Валетов – письменник-фантаст та журналіст, який пише в ЗМІ російською мовою під псевдонимом Борис Бітнер. Його книга “Нічия земля” у 2007 році в чомусь спрогнозувала російсько-українську війну та анексію Криму.

Юрій Андрухович – український поет, прозаїк, перекладач. Живе і працює в Івано-Франківську. Співзасновник поетичної групи Бу-Ба-Бу. Активно займається громадською діяльністю, підтримує європейську інтеграцію України.

Василь Шкляр – український письменник, автор романів “Ключ”, “Чорний ворон” та інших. У 2011 році відмовився отримати Шевченківську премію у знак протесту проти перебування Дмитра Табачника на посаді міністра освіти. У 2015 році увійшов до політради партії УКРОП.

Юрій Винничук – львівський письменник, має яскраві антиросійські погляди.

Інші

 

Клікніть на зображення, щоб відкрити у великому форматі

Олексій Мустафін – політконсультант, працював з Віктором Медведчуком, Партією регіонів тощо. Зараз працює на Юлію Тимошенко.

Володимир Задірака – підприємець, засновник ONE LOVE coffee та видавець City Coffee Guide Ukraine.

Ілля Богданов – колишній російський офіцер ФСБ, який після початку війни на Донбасі перейшов на бік України. У 2015 і 2016 роках СБУ завадила його вбивству спецслужбами РФ.

Олександр Володарський – лівий активіст і перформер, родом з Луганська. Став відомим через імітування статевого акту перед Нацкомісією з моралі.

Дмитро Резніченко –  радикальний націоналіст, учасник АТО, називає себе головою націонал-ліберальної організації “Новий вогонь”. Запам’ятався бійкоюпід час звіту Держслужби у справах ветеранів весною 2017 року.

Блогери

 

Денис Мацола – блогер, політолог, родом із Криму. На момент публікації не був попереджений СБУ та нічого не знав про те, що йому загрожує небезпека.

Карл Волох – бізнесмен, популярний блогер, раніше активно писав про “люстрацію”, останнім часом доволі компліментарно висловлюється про українську владу. На Facebook за ним стежать більше 65 тисяч підписників.

Андрій Плахонін – кандидат історичних наук, блогер. Брав участь у роботі над “Енциклопедією історії України”. У своїх публіцистичних матеріалах різко критикує політику Кремля.

Олександра Дворецька – координатор та глава правління благодійного фонду “Восток-SOS”. Отримала нагороду від президента України за допомогу мешканцям Донбасу.

Олеся Яхно – політолог, блогер. Колишня дружина російського політолога Станіслава Бєлковського.

Олена Яхно – журналіст, блогер, колишній прес-секретар прокурора Києва.

Сергій Іванов – “луганський блогер”, зараз-ведучий програми на 1+1

Максим Осадчук – кримчанин, екс-боєць батальону “Айдар”, політолог; автор матеріалів в інтернет-ЗМІ про окупацію Криму та путінський режим. СБУшники до нього вже дісталися, судячи з його посту на ФБ.

Джерело:pravda.com.ua

Залишити відповідь